вторник, 30 марта 2010 г.

Кохання! Устами класиків...

Затремтіли струни у душі моїй...
Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній...
Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,
Чи журба, і радість, і любов моя?!

Задзв
еніли струни ще ніжніш-ніжніш...
Мабуть, ти до мене думкою летиш,
Мабуть, ти це в'єшся у душі моїй

І крилом черкаєш срібні струни в ній.
(Олександр Олесь)


Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі,в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені,коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію...
(Леся Українка)

Комментариев нет:

Отправить комментарий